27 Червня, 2017
Нещодавнє нищівне Ізраїльсько-Палестинське протистояння по суті стало зіткненням двох різних вірувань. Хоча Ізраїль за багатьма показниками є цілком сучасною державою, його внутрішня політика зазнає сильного впливу фундаменталістських груп.
Можна також говорити про те, що «Війна з тероризмом» – конфлікт, приведений у рух релігійною ідеологією (як з боку США, так і мусульманського світу).
Проблема в цьому випадку полягає в тому, що прихильники фундаменталізму – релігійного, політичного чи будь-якого іншого – у разі відчуття загрози схильні до проявів жорстокості та насильства. А кількість факторів, що загрожують цьому явищу, зростає в геометричній прогресії.
Уже досить тривалий час наука ставить під сумнів основні релігійні догмати. Міжнародна економічна ситуація сприяє виникненню нових ідей і пропагує спосіб життя, що суперечить усталеним традиціям. Можливість багато подорожувати, телебачення та інтернет розширюють знання про альтернативні цінності та способи їх інтерпретації. Вони також роблять більш помітним розрив між світовідчуттям багатих і бідних. Спільноти фундаменталістів у країнах із низьким рівнем життя неминуче сприймають усі ці аспекти як прояв несправедливості. Додатково до всього вищезазначеного, соціальні зміни акцентують увагу на давно існуючих формах нерівності, таких, наприклад, як утиск прав жінок.
Цей тиск не лише не згладжує напруження, а й посилює конфронтацію. Реакція фундаменталізму у відповідь – підкреслене сприйняття негативних аспектів і чітке розмежування між тими, хто підтримує усталені традиції, і тими, хто їх не визнає. Чим більше посилюється протистояння, тим очевиднішою стає нездатність сприймати альтернативну релігійну точку зору. Уперта прихильність до ірраціональних ідей (часто названа в християнському світі вірою) пригнічує будь-яку форму конструктивного діалогу з людьми, які мислять іншими категоріями. Відповідальність за те, що відбувається, покладається на певне божество, що призводить до колапсу більш сучасних проявів моралі. Релігійний погляд на сенс існування індивіда стає важливішим, ніж науково-технічний і соціальний прогрес людства – що сприяє зростанню кількості терористів-смертників.
Як коучі та ментори, ми могли б опустити руки, вважаючи, що ця проблема надто глобальна і її неможливо вирішити. Проте ми все ж намагаємося знайти шлях до покращення ситуації. Один із можливих способів описаний у роботі Отто Ласке*, який інтерпретує коучинг як можливість розвитку взаємин між людьми, що перебувають на різних рівнях сприйняття себе щодо світу та оточення.
Довгий час я намагався не співпрацювати в напрямах коучингу та менторства з фундаменталістами, оскільки вважав, що вони недостатньо відкриті для чесного діалогу. Однак нещодавно я зрозумів, що саме ментальність фундаменталістів не дозволяє їм вийти з того глухого кута, у який їх привів відносно низький рівень особистісної зрілості. Висловлюючись у соціо-емоційних термінах, вони діють на рівні, де цінності визначені без їх безпосередньої участі. У когнітивних термінах вони діють на рівні формальної логіки, а не системно, і структура та зміст проблем для них відокремлені один від одного.
Така переоцінка сприйняття фундаменталізму дозволила мені звільнитися від моїх попередніх упереджень. Враховуючи, що роль коуча або ментора полягає в тому, щоб допомогти іншим людям змінити якісну складову мислення, моїм завданням стало допомогти клієнтам досягти вищого рівня особистісної зрілості. Це не обов’язково означає радикальну зміну вірувань. Швидше – розширення діапазону роздумів про ці вірування та їхню роль у суспільному житті. Коучинг є потужним інструментом здійснення позитивних змін, тому що він починається і завершується побудовою взаємного розуміння проблем, концепцій і людей.
Тепер я з інтересом прислухаюся до думок інших фахівців у сфері коучингу та менторства щодо того, яким чином можна вибудувати діалог між коучами та фундаменталістами!
*«Вимірюючи приховані виміри людської системи», Отто Ласке. Друкарня Інтерекспериментального інституту, Мелфорд, Массачусетс.
Автор: Девід Клаттербак – другий у Великій Британії топ-коуч (згідно з рейтингом Sunday Independent), професор факультетів коучингу та менторства університетів Sheffield Hallam та Oxford Brookes, довічний Посол Європейської Ради Коучингу та Менторства. Його роботи – 14 книг із коучингу та менторства, серед яких «Коучинг команд на робочому місці».
