Швидко: що таке хронофаги і як зрозуміти, що вони поруч
Коротке визначення
Хронофаги — це все, що непомітно «з’їдає» ваш час і увагу: звички, цифрові подразники, хаос у процесах, а інколи й люди.
Хронофаг стає проблемою тоді, коли регулярно збиває фокус і руйнує ваш план.
Зручна класифікація (для діагностики)
- Одухотворені: колеги, які відволікають, «терміново на хвилинку», нескінченні уточнення.
- Неодухотворені: соцмережі, сповіщення, хаос у файлах/пошті, зайві дзвінки та мітинги.
- Керовані: те, що можна обмежити правилами та звичками.
- Некеровані: форс-мажори (їх не перемогти, але можна підготуватися).
Міні-діагностика за 60 секунд
- День «зайнятий», а результату майже немає.
- Часто починаєте завдання і раптом «на хвилинку» йдете в месенджери/стрічки/пошту.
- План є, але його постійно ламають дрібниці.
- Нарад багато, рішень і дій — мало.
- Важливе робиться «ривком» в останню хвилину.
Якщо збіглося 2–3 пункти і більше — час знайти головних хронофагів і «приручити» їх.
Страшне слово «хронофаг» і чому дедлайни горять
Як часто ми замислюємося над тим, чим для нас є така дивовижна субстанція, як час? Другом, помічником, ворогом, учителем, чорною дірою, у якій розчиняються гроші, друзі, справи чи чимось іще? У будь-якому разі кожен із нас періодично стикається з тим, що і вдома, і на роботі часу то в надлишку й незрозуміло, як ним розпорядитися, то катастрофічно бракує. У бізнесі проблема нестачі та неконструктивного використання часових ресурсів — особливо гостра. Недарма цей феномен обріс безліччю порад боротьби з ним, методик і породив цілу бізнес-науку — тайм-менеджмент! Адже від того, наскільки ми вкладаємося в deadline, часто залежить ділова репутація не лише нас особисто, а й компанії загалом.
Що ж заважає нам на робочому місці все встигати й дотримуватися встановлених нами ж строків? Виявляється, існують такі дрібні, але ненажерливі істоти, як хронофаги (від дав.-грец. χρόνος — час і φάγομαι — буду, їсти) — поглиначі (пожирачі) нашого з вами робочого часу. Вони давно стали нашими невидимими супутниками й потихеньку відгризають секунди та хвилини від наших дорогоцінних часових ресурсів.
Як же вони виглядають? Як їх розпізнати, зупинити й за можливості почати використовувати собі на користь. Поговорімо про це. Отже, поглиначі, залежно від того, скільки часу вони можуть віднімати, бувають великі та малі. До основних великих «пожирачів» часу на робочому місці можна віднести:
Великі хронофаги на робочому місці
1. Прокрастинація — постійне відкладання «на потім».
Можливо, не всім відоме слово прокрастинація (англ. Procrastination — затримка, відкладання), але напевно більшість із нас хоча б раз у житті стикалася з цим явищем. На практиці прокрастинація проявляється в тому, що людина, усвідомлюючи необхідність виконання цілком конкретних важливих справ (наприклад, посадових обов’язків), відволікає свою увагу на різні побутові дрібниці, незначні механічні робочі процеси, розваги тощо. Психологи вважають, що це явище пов’язане з тривогою, яка виникає під час починання або завершення якихось, на перший погляд складних чи неприємних завдань, а також під час ухвалення рішень. Справжньою проблемою прокрастинація стає тоді, коли перетворюється на «нормальний» робочий стан. Зазвичай співробітник, який піддався цій недузі, постійно відкладає все важливе «на потім», а коли виявляється, що всі строки вже минули, або просто відмовляється від запланованого, або намагається зробити все відкладене «ривком», за нереально короткий проміжок часу. У результаті справи або не виконуються, або виконуються неякісно, із запізненням і не в повному обсязі.
2. Виходи в інтернет, не пов’язані з роботою.
Наступним поглиначем часу, що відбирає величезну його кількість, є, звісно, усіма нами улюблений інтернет! Згідно з даними дослідження інтернет-залежності, проведеного у 2012 році соціологами, 64% працівників у робочий час користуються інтернетом в особистих цілях. Щотижня на соціальні мережі, новинні портали, онлайн-ігри, шопінг, особисте листування та інші захоплення кожен із них витрачає від 1 до 10 годин. Звісно, з погляду ефективності праці ця статистика не надто втішна. Причому часто ми чудово розуміємо, що марнуємо час, але змінити щось і позбутися мережевої залежності — зазвичай під силу небагатьом.
3. Неефективно проведені наради, планерки тощо.
Ще одна група «пожирачів» часу — всілякі наради, планерки, обговорення та подібні робочі заходи. Здавалося б, як інакше спланувати спільну роботу й розв’язати питання, у якому зацікавлено кілька сторін, як не обговоривши його разом? Загалом сама процедура обговорення може бути конструктивною та корисною. Але на практиці важко провести нараду в режимі оптимального співвідношення час/ефективність. Найчастіше для учасників левова частка часу минає марно. Якщо повернутися до статистики, то 91% респондентів під час нарад тією чи іншою мірою мріють і розмірковують на відволікані теми, 73% — займаються особистими справами, а 37% навіть примудряються задрімати. До цієї ж групи належить і частина ділових зустрічей. Нерідко зустрічі проводяться «для галочки», щоб відзвітувати, і не приносять компанії жодної користі.
Швидкі правила для нарад (щоб вони не стали хронофагом)
- Мета й результат: рішення / план / список задач — інакше переносимо в листування.
- Порядок денний 3–5 пунктів + таймінг по пунктах.
- Один власник рішення і одна людина, яка фіксує підсумок.
- Протокол на 5 рядків: що вирішили, хто робить, до якого строку.
4. Розмови з колегами «в курилці».
Розмови з колегами на найрізноманітніші відволікані теми також належать до основних поглиначів часу на роботі. Нерідко випадкова зустріч на кухні або біля кулера може перерости в півгодинну бесіду про вдалі вихідні, поїздки, погоду тощо. Усунення таких розмов — один із найпростіших і найнадійніших способів зекономити час для продуктивних робочих процесів.
Малі, але ненажерливі хронофаги
Окрім глобальних «пожирачів» часу нас оточує також безліч дрібних, непомітних і важковловимих. Як правило, щоб їх виявити, необхідно події хоча б одного робочого дня розписати похвилинно. Краще навіть проробити цю процедуру протягом тижня. У такому разі можна буде виділити заняття, які регулярно повторюються, до роботи не належать, але в сумі віднімають пристойну кількість часу. У цьому списку, найімовірніше, ви виявите:
- Пошук потрібних електронних документів у численних папках на комп’ютері та серед електронних листів. Звісно, є люди, які абсолютно чітко знають, що і де в них лежить на різних дисках. Більшості ж знадобиться час, щоб витягнути з небуття якийсь дворічний документ, що раптом став потрібним.
- Телефонні розмови — як вхідні, так і вихідні. І це не лише особисті дзвінки, які відволікають від справ. Так, наприклад, для відділів, у чиї безпосередні обов’язки входить щоденне здійснення великої кількості вихідних дзвінків, має значення навіть те, наскільки правильно налаштована офісна АТС, кнопковий телефон використовується чи програмний тощо. Здавалося б, наскільки суттєва економія 5 секунд на кожному дзвінку? Але якщо помножити цю цифру на 200–300 дзвінків на день — отримаємо 25 хвилин, що загалом за тиждень складе майже 2 години робочого часу.
- Перекуси на робочому місці, чай, кава та інші принади офісного життя. Звісно, я не закликаю, щоб усі повністю перестали балувати себе напоями, цукерками, печивом тощо. Головне — не зловживати цим і не використовувати як хвилинну втечу від виконання менш приємних професійних обов’язків.
- Невміння використовувати зручні функції офісних програм оптимально. Так, багато співробітників не вміють користуватися гарячими клавішами, не знають більшості простих і зручних функцій Excel, Word та інших застосунків, із якими працюють, втрачаючи дорогоцінні хвилини на виконання процедур «обхідним» шляхом.
- Безлад на робочому столі, який часто призводить до того, що неможливо швидко знайти терміново потрібний документ або важливий номер телефону тощо.
Ми перерахували лише найпоширеніші поглиначі часу, але все індивідуально і на практиці цей список набагато більший, адже вони можуть набувати найнесподіваніших форм і видів.
Як боротися: техніки, які справді працюють
Хронометраж без фанатизму
3–7 днів достатньо, щоб побачити повторювані «дірки». Фіксуйте не лише «що робив», а й «чому перемкнувся».
Гігієна сповіщень
Вимкніть зайві push. На фокус-роботу вмикайте «Не турбувати», залишаючи лише критичні канали.
1–3 результати дня
Плануйте не «зайнятість», а результат. Це зменшує ризик потонути в дрібницях і шумі «терміново-важливого».
Яким же чином боротися з «пожирачами»? Чи є сенс намагатися їх подолати? Чи можливо, щоб робочі процеси перестали залежати від них, «приручити» і навчитися ними керувати? Звісно, немає нічого неможливого! Але завдання це все-таки більш індивідуальне, ніж суспільне. Адже дуже складно, а часто й неможливо лише зовні змусити людину бути акуратною, цілеспрямованою, зібраною. Тож як перевести втрачений час у розряд повноцінно робочого?
Насамперед — ніщо не відверне від запланованих справ правильно мотивовану людину. Причому щодо змарнованого часу роль відіграє як зовнішня, корпоративна мотивація, так і внутрішня. Щоб використовувати кожен момент життя з користю для себе, кожному потрібно прислухатися до себе, своїх справжніх бажань і задуматися, що саме допомагає їх якнайшвидшому досягненню, а що лише відтягує момент реалізації. У такому разі багато з перелічених «пожирачів» стануть незначущими й самі собою припинять існування. З іншими ж можна боротися за допомогою певних прийомів тайм-менеджменту.
Непогано, наприклад, почати з хронометражу, про який уже згадувалося вище, і з’ясувати, що являють собою «пожирачі» часу кожного зі співробітників. Так можна попередньо налаштувати людину на виявлення хронофагів і боротьбу з ними. Головне — не перестаратися, не надто довіряти сухим цифрам, таблицям, звітам і не вимагати, щоб це віднімало забагато часу. У багатьох українських компаніях ведення таймінгу само по собі стає серйозним «пожирачем» часу, а до бажаних результатів не приводить, бо люди дуже швидко вчаться обходити жорсткі часові рамки, продовжують марнувати час і водночас використовувати звіти як прикриття.
Людину потрібно переконати в тому, що використовувати час ефективно — приємно й корисно. Щойно вона побачить, скільки часу «згорає» даремно, з великою ймовірністю захоче виправити ситуацію. І тут на допомогу може прийти так званий Stop Doing лист. Stop Doing лист — це список справ, які потрібно припинити робити. У цьому разі дуже зручно використовувати результати хронометражу, під час якого були виявлені «пожирачі» часу. Саме вони й будуть вноситися в Stop Doing лист насамперед.
Шаблон Stop Doing листа (можна скопіювати)
STOP DOING (на найближчі 14 днів) 1) Перестати робити: _______________________________ Коли зазвичай роблю: ____________________________ Чим заміню (альтернатива): ______________________ Правило/обмеження: ______________________________ Контроль: раз на тиждень 10 хвилин — що спрацювало/що підправити.
Наприклад: було виявлено, що найсерйознішим «пожирачем» часу є проведення часу у Facebook. У Stop Doing лист у цьому разі потрібно записати: «перестати заходити у Facebook в робочий час». І при цьому обов’язково виділяєте час, щоб обмеження не було надто болісним. Наприклад: «час для Facebook: п’ятниця з 21 до 22». Якщо основний «пожирач» часу — спілкування з колегами. У Stop Doing листі буде запис: «Перестати обговорювати футбол зі співробітниками». Неможливо повністю відмовитися від спілкування? Є варіант розв’язання проблеми: виділити один день на тиждень для спільного походу в спортивний паб після завершення робочого дня.
Має сенс задати настрій на те, щоб співробітник завжди тримав фокус уваги на своїх цілях у житті. Людина, яка знає, чого хоче і до чого прагне, не захоче витрачати час на справи, які віддаляють її від бажаного. З точки зору фахівця з розвитку персоналу дуже важливо допомогти людині визначити цілі й правильно розставити життєві пріоритети. Дати можливість зрозуміти, що станеться, якщо вона не позбудеться хронофагів, яких втрат зазнає — від матеріальних до втрат здоров’я й можливостей.