Багато хто сприймає свою рідну мову як щось, що раз і назавжди дається від народження. Вони не беруть до уваги той факт, що ті, хто живуть в іншомовному середовищі, ризикують втратити певні мовні навички й не зможуть вільно спілкуватися рідною мовою, якщо свідомо не стежитимуть за цим.

«Забування» рідної мови – загальновідоме явище, яке нині широко досліджується, і я, будучи француженкою, що живе в Об’єднаному королівстві, зіткнулася з цією проблемою.

До того ж я працюю перекладачкою, а отже, маю професійну потребу зберігати свою рідну мову, інакше постраждає якість моєї роботи. Таким чином, як «одержима» своєю роботою французька перекладачка, що живе в англомовній країні, я хочу поділитися своїми думками та досвідом у вивченні іноземної й збереженні рідної мови.

Коли я приїхала до Англії, я намагалася отримати максимальну користь зі своїх занять в Університеті Сассекса. Протягом 9 місяців я всіляко уникала спілкування з носіями французької мови й робила все можливе, щоб адаптуватися в англомовному середовищі. Перші 3 місяці були для мене справжнім мученням через те, що я свідомо уникала контактів із французькою спільнотою, яка досить швидко сформувалася в кампусі, але водночас так і не опанувала розмовну англійську на такому рівні, щоб можна було будувати серйозні стосунки з носіями англійської мови. Однак коли мені вдалося досягти певного успіху в опануванні англійської завдяки тому, що я не змішувала її з французькою, у мене з’явилися друзі – носії англійської мови (з деякими з них я бачуся постійно). У результаті такої моєї стратегії зараз я не знаю нікого в Брайтоні, хто міг би спілкуватися зі мною французькою мовою. Спочатку це було просто чудово, адже мені потрібно було зосередитися на моїй другій мові, тепер же в мене виникли проблеми з практикою моєї рідної французької.

І справді, мовні навички підтримуються безперервним повторенням і наслідуванням мовленнєвих структур. Я звернула увагу на те, що якщо я не стежу за своєю мовою, моя французька стає біднішою, а англійська лише засмічує її (знання французької слабшають і з’являється тенденція до її «забруднення» англійською) таким чином:

  • Відбувається змішування: англійські слова вживаються замість французьких.
  • Порушуються синтаксичні структури: використання англійських конструкцій, уживання яких не властиве французькій (наприклад, пасивний стан більш уживаний в англійській).
  • Втрачаються загальні навички правильної вимови слів (обидві мови мають різну артикуляційну базу, тому мої м’язи, відповідальні за французький «прононс», втрачають форму).
  • Дослівне перенесення англійських виразів у французьку мову.
  • Обмеження словникового запасу: мова не збагачується новими словами й виразами.
  • Співвідношення різних культур: використання англійських соціокультурних принципів і традицій у французькій мові.

Десь я читала, що емігранти прагнуть за будь-яку ціну зберегти рідну мову, несвідомо «чіпляючись» за неї, вважаючи, що їхня культурна спадщина важлива (є основною) для них. Я не хочу ідентифікувати себе зі своєю рідною країною та культурою. Я не думаю, що втрата певної «французькості» може загрожувати моїй індивідуальності та усвідомленню себе як особистості. Я думаю, що якби я не любила мови й не приділяла належної уваги розвитку рідної мови, мене навряд чи можна було б назвати справжньою носійкою мови.

На щастя (як не парадоксально) мені простіше зберігати мої знання французької мови. Нині за допомогою інтернету можна без зусиль читати будь-які французькі газети та журнали, слухати радіопрограми, дивитися фільми тощо. У середньому я присвячую півтори години на день прослуховуванню французького мовлення. Я намагаюся брати інформацію з різних джерел, тому мені вдається бути обізнаною щодо різних подій/сфер життя: політичні дебати, новинні програми, комедії, фільми… Я навіть намагаюся відвідувати чати підлітків, щоб знати нові сленгові слівця, але водночас я довгий час не писала текстових повідомлень французькою мовою. Я не можу слухати французьке мовлення: хоча за допомогою скайпа я можу спілкуватися з мамою будь-коли, ніби вона завжди поруч зі мною (якщо тільки вона не зайшла у свій чат у магазині), допомагаючи мені практикувати мову. Нещодавно я брала участь у Національному місячнику романіста, і хоча я вже вичерпала всі свої можливості та ідеї, написавши 21 000 слів, це був корисний досвід в опануванні письменницької майстерності французькою мовою. Я збираюся й надалі відточувати свою майстерність. Будь-яка практика завжди корисна.

Автор: Céline Graciet
Джерело: Omniglot.com

Наскільки корисним був цей пост?

Натисніть зірочку щоб оцінити статтю

Середній рейтінг 5 / 5. Загалом голосів 168

Поки що немає голосів. Ви будете першим!