Велика кількість літератури присвячена вивченню відмінностей між статями в різних економічних контекстах — як щодо поведінки, так і щодо результативності (Нідерле, 2014 р., Кросон і Гнізі, 2009 р.). Нещодавно кілька авторів порушили питання про те, чи відрізняється поведінка жінок у контексті неетичної поведінки, наприклад такої, як брехня. Дійсно, згідно з деякими (але не всіма) дослідженнями, чоловіки більш схильні до неетичної поведінки, ніж жінки (Ерат і Гнізі, 2012 р., Чайлдс, 2012 р.). Такі дослідження зосереджені на індивідуальному прийнятті рішень. Однак у багатьох реальних життєвих контекстах рішення ухвалюються групою людей (наприклад, робочими групами, наглядовою радою або політичними комітетами). А групи часто доходять до рішень зовсім інакше, ніж окремі індивіди (Чарнесс і Шаттер, 2012 р.).

В одному з нещодавніх експериментів, проведених в Університеті Регенсбурга в червні 2014 р., досліджували, як гендерний склад групи впливає на рівень неетичної поведінки, зокрема щодо брехні (Мюльхойссер та ін., 2014 р.). Для цього використовували просту й широко відому парадигму «гра в кості», розроблену Фішбахером і Фельмі-Хойзі (2013 р.).

Кожного учасника просили кинути кубик і повідомити отриманий результат, який визначав виграш. При цьому ніхто, окрім самого гравця, не бачив реального результату. Виплата виграшу відповідала кількості очок, яку заявив гравець, за винятком «6», при якій виплата дорівнювала нулю. Докази брехні в сукупному підсумку отримували шляхом порівняння фактичного розподілу виграшів із рівномірним розподілом. Ці дані стали базою експерименту «I» для подальшого порівняння.

У другому експерименті «G» рішення ухвалювалися спільно в групах із двох осіб: жіноча група (2 жінки), чоловіча група (2 чоловіки) та змішана група (1 жінка і 1 чоловік). Одній групі надавали 1 кубик і 1 аркуш для відповіді. Учасники мали вирішити між собою, хто кидатиме кубик і чий результат буде заявлений. Члени групи знали, що кожен із них отримає виграш відповідно до заявленого результату.

Було встановлено, що незалежно від статі поведінка груп не відрізнялася від поведінки окремих осіб. У середньому і групи, і індивіди повідомляли результат, вищий за контрольний чесний показник 2,5 (окремі особи — 3,48, групи — 3,47). Це маскує основні гендерні відмінності, зокрема щодо прийняття рішень у групах.

  • Порівняння середніх виграшів окремо чоловіків і жінок в експерименті «I» (3,58 і 3,40 відповідно) показує, що чоловіки дещо більш схильні до брехні, ніж жінки (хоча ця різниця статистично незначуща).
  • Ця незначна тенденція посилюється в групах (експеримент «G»), де середній виграш чоловічих і змішаних груп зростає (до 4,00 і 3,71 відповідно), тоді як показник жіночих груп зменшується (до 2,74).

Гендерна різниця також проявляється у зв’язку з рівнем брехні, вимірюваним частотою заявленого випадіння числа «4» або «5»:

  • При порівнянні поведінки окремих чоловіків і чоловічих груп частота заявлених випадінь «4» або «5» майже ідентична (0,66 і 0,69 відповідно).
  • В індивідуальній грі чоловіків кількість заявлених випадінь «4» і «5» майже однакова (0,34 і 0,32 відповідно), а в чоловічих групах число «5» називалося значно частіше, ніж «4» (0,54 проти 0,15).
  • Зовсім інша картина спостерігається при порівнянні заявлених результатів жінок і жіночих груп: жіночі групи менш схильні заявляти про випадіння числа «5», ніж жінки, які грають індивідуально.
  • Поведінка змішаних груп більше нагадує поведінку чоловічих груп, ніж жіночих.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що з точки зору організаційної структури, з метою зменшення можливостей прояву неетичної поведінки, гендерний склад органу, який ухвалює рішення (наприклад, наглядова рада або політичний комітет), є достатньо значущим фактором.

Джерело: https://agenda.weforum.org
Автори: Andreas Roider та Niklas Wallmeier

Наскільки корисним був цей пост?

Натисніть зірочку щоб оцінити статтю

Середній рейтінг 5 / 5. Загалом голосів 149

Поки що немає голосів. Ви будете першим!