2 Серпня, 2016
Ви напевно про це вже чули, причому неодноразово! Хочете розвитку? Хочете щось змінити в житті? Вийдіть із зони комфорту. Але легше сказати, ніж зробити. Адже за її межами — страшно. Водночас зазвичай ми хочемо всього й одразу, а отже треба не просто вийти із зони комфорту, а піти туди, де найстрашніше.
Будь-які досягнення — результат і відображення наших внутрішніх якостей і навичок, які напрацьовуються в процесі вивчення чогось нового, а невідоме — це завжди страшно. Тому перше, чого слід навчитися, якщо ви справді прагнете змін і розвитку, — це залишатися максимально відкритими новому досвіду, зберігаючи присутність духу в ті моменти, коли хочеться відгородитися, сховатися, втекти, згорнутися калачиком, накрившись ковдрою.
Важливо зрозуміти, що за межами зони комфорту умови й обставини можуть бути різними: як нейтральними, так і більш сприятливими, а також неминуче траплятимуться дискомфортні — пов’язані з неприємними відчуттями, такі, що викликають негативні емоції. І вся суть питання полягає саме в тому, щоб навчитися взаємодіяти за будь-яких умов. Основне завдання, на якому слід зосередитися: навчитися давати раду труднощам, власним емоціям і непередбачуваним обставинам повсякденності. Часто ми як полохливі пташенята, які бояться залишити гніздо: сидимо в ньому, навіть якщо там давно вже незручно, ніхто нас не захищає і не зігріває, не прилітає годувати, але ми все одно сподіваємося, що пташка-мама повернеться. Покинути гніздо було б безмежно сприятливо, але це потребує хоробрості.
Здатність піти туди, де страшно, допоможе сформувати дослідження механізмів власних реакцій і поведінки. Поставте собі запитання: «Що я роблю, коли відчуваю, що не можу контролювати те, що відбувається?»
Намагаючись відгородитися від реального світу й уникнути найменшої небезпеки, ми використовуємо різні способи. Найчастіше ми шукаємо опору або захист у матеріальних предметах чи нових відчуттях. Серед поширених реакцій уникання: пошук пригод, шопінг, заїдання проблем, спроби заспокоїти себе прогулянками на природі тощо. Зазвичай, потрапляючи в неприємну ситуацію, ми шукаємо порятунку в тому, що швидко приносить полегшення, не розбираючись у власних почуттях, реакціях, імпульсах. Інший поширений спосіб — спроби сховатися за власними переконаннями: ми знаходимо виправдання власній правоті, вважаючи, що наша картина світу — єдино правильна. Так ми стаємо глухими й сліпими до нових можливостей. Іноді все починається зі звичайного пояснення іншій людині своєї точки зору. Але якщо при цьому нас поглинає «праведне» обурення — це явне свідчення того, що ми зайшли надто далеко, а переконання стали ще одним способом зведення стін.
У кожного з нас є свій набір прийомів, за допомогою яких можна ухилятися від життєвих складнощів. Тому, щоб вийти із зони комфорту, важливо розвивати усвідомленість: вчитися помічати й розуміти власні емоції, зокрема страх, і намагатися з ними працювати, крок за кроком долаючи власні слабкості.
